Не пошкодував, що вирішив сьогодні вирушити по справах маршрутом, де треба підніматися вгору на фунікулері. Я й уявити не міг, що побачу таку красу, як одразу на Поштовій площі між метро і фунікулером в повному цвітінні дерева сакур.
Вже, напевно, з десяток разів я їздив фунікулером, але кожна наступна поїздка викликає щоразу відчуття захвату від цього виду київського громадського транспорту, адже це історія, якій більше ста років.
Так, з того часу не дуже багато змінилось. Осучанені вагони, фойє посадкових платформ та турнікети, але принцип роботи і механізм залишились без змін. Я лише являю, який захват викликала поїздка на фунікулері на початку ХХ ст.
Вагончик собі тихенько піднімається, розкриваючи весняне пробудження парку "Володимирська гірка". Перші маленькі листочки на кущах і деревах, соковиті травинки на схилах...
Але ніс досі відчуває аромат сакур. Можливо, легкий весняний вітерець підхоплює його знизу і несе доверху, слідом за вагоном.
